ЦУКЕРОК, рка, ч. Те саме, що цукерка.- Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці... (Коцюб., І, 1955, 325); Бараболя виймає з кишені довгий саморобний цукерок, подає синові. Той недовірливо дивиться на таку розкіш, тягне її до себе, зубами обриває папірець, але потім розламує цукерок і одну половину простягає Бараболі (Стельмах, II, 1962, 289).