ЦЕП, у, ч. 1. розм. Те саме, що ланцюг 1. - Ви побуваєте в пана Луски,- говорила вона,- в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Вовчок, Вибр., 1937, 94); - Оце,- каже мати,- тут твій хазяїн живе.- Зайшли в двір. Собаки на цепах так і рвуться на нас, шерсть на них як на добрій вівці (Тют., Вир, 1964, 30); Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя (Мик., II, 1957, 246); *Образно. [Кнур:] Та ти не дури, щоб сам не здурів. [Гарасим:] Ну, а як здурію, то що? [Кнур:] На цеп візьмуть. [Гарасим:] На цеп? Ото застрахав! Я, брат, тут з самого малу на цепу живу, як та собака прип'ятий (Мирний, V, 1955, 85).

&9671; Як (ніби і т. ін.) з цепу зірватися див. зриватися.

2. Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного. У цей час по цепу поповзла чутка, що командир помер од ран. Червоноармійці захвилювались (Панч, В дорозі, 1959, 95); Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (Тулуб, В степу.., 1964, 218); «Ранені на борті...» Полегшено зітхає комісар: - Згорнути цеп. Збиратися у гроті,- подав команду... (Гонч., Вибр., 1959, 389); Чую - стрільба не та вже. Виходять з окопів.- В цеп! - кричу команду (Вас., Незібр. тв., 1941, 208); // у знач. присл. цепом. Суцільним рядом. Старі сіячі, жінки, підлітки й фронтова бригада Романа йшла цепом і, засіваючи поле бою зерном, гомоніли про своє (Довж., І, 1958, 390).