УТІК1, УТОК, утоку, ч., спец. Поперечні нитки тканини, які переплітаються з поздовжніми (основою). - Певно, вони й мене посадять за верстат, щоб я день і ніч торкала руками підніжки та гонила ногами уток з цівкою (Н.-Лев., IV, 1956, 266); Вона перезаряджала човник. І замість золотистого утоку ввіпхнула бежевий (Веч. Київ, 21.VIII 1961, 2).


УТІК2, утеку, ч., заст. Утеча. Утік не славен (Номис, 1864, № 4400).