ТІК, току, ч. 1. Розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик надворі або в приміщенні для молотьби, очищення і просушування зерна. Чіпка на току, коло хліба порається: молотить та віє та околот в'яже... (Мирний, I, 1949, 240); Ціпи влад токотіли по току: так-так-така!.. так-так-така! (Гр., II, 1963, 426); Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Л. Укр., III, 1952, 637); Маленький двір під тік постругано, біля повітчини старенької - стіжок початий (Головко, II, 1957, 19); Серед поля виднілась довга будова, крита важкою шапкою соломи. Низ її просвічувався. То критий тік (Збан., Над Десною, 1951, 189).

2. Скирти, стіжки, ожереди і т. ін., що стоять на такому місці. Козаки підпалили Єреміїн тік. Безліч довгих ожередів та стіжків нового, тільки що звезеного хліба запалали разом (Н.-Лев., VII, 1966, 207).