Тлумачний словник української мови
ТУШКА, и, ж. Зменш. до туша (у 1 знач.); тіло убитої тварини, дичини і т. ін. невеликого розміру. Він, патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270); Він охоче взявся допомагати батькові білувати кроля; за обдерті ноги потяг до себе тушку, а батько - шкуру, і кроль виплигнув з неї голий (Чорн., Потік.., 1956, 336).