ТИК1, у, ч. Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін. Тиком засмикалась щока у Щупака (Головко, II, 1957, 625); Крулікевич замовк, але нервовий тик довго смикав його тонкі губи (Тулуб, В степу.., 1964, 130).


ТИК2, у, ч. Цупка бавовняна або льняна тканина (звичайно смугаста), що вживається для оббивання матраців, виготовлення чохлів і т. ін.


ТИК3, а, ч. Велике дерево родини вербенових з міцною деревиною, що дико росте в лісовій смузі Індії й на острові Яві.


ТИК4, виг. Уживається як присудок за знач. тикатися1 2 й тикнутися 2.

@ Тик-мик; Тик та мик - то в один, то в інший бік; туди-сюди. Дивується дід та під піч - тик та мик - І справді немає ціпочка. Зник (Нех., Казки.., 1958, 67).