Тлумачний словник української мови
ТЕМНИК1, а, ч., розм. Список або збірник тем для рефератів, досліджень і т. ін. Ще в 1958 році, коли на «Укркабелі» склали темник для раціоналізаторів і винахідників, включили до нього й таку тему: «Запропонуйте спосіб пофарбування лаків для одержання кольорових світлостійких лакованих дротів» (Рад. Укр., 20.VІІІ 1961, 3).
ТЕМНИК2, а, ч., іст. Татарський військовий начальник, який командував десятитисячним військом. Кожне володіння повинно було давати Чингіс-ханові певну кількість воїнів. Тому володіння ці мали назви за чисельністю загонів, що вони виставляли: сотня, тисяча, тьма (десять тисяч), і васали поділялися на сотників, тисячників і темників (Іст. СРСР, І, 1956, 74).
ТЕМНИК, а, ч., розм. Погріб, винний льох. Вона, тривожачись, тепер побоюється йти до зимарки, на другій половині якої в темнику стоїть дев'ятиденний навар із вовчого лика (Стельмах, І, 1962, 540).
ТЕМНИК, темника, ч. Те саме, що зимівник 1.