СІНОКІС, косу, ч. Те саме, що сіножать. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Шер., Дорога.., 1957, 140); - Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев., III, 1956, 50); Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась (Стельмах, II, 1962, 296); * У порівн. Садок був покинутий. Трава росла понад річкою по долині, як на сінокосі (Н.-Лев., II, 1956, 137).