СІВА, и, ж., заст. 1. Частина поля, що засівається одним змахом руки. Буде помалу йти, сіву меншу займать (Сл. Гр.).

2. Козуб або мішок з зерном, який навішують на плече, коли засівають поле ручним способом. Весною на своїм полі вони сіяли ярицю. І неждано мати зупинилась, приклала руку до грубої, з мішковини, сіви саме там, де мало бути серце (Стельмах, І, 1962, 423).