СУКНО, а, с. 1. Щільна тканина з вовняного або напіввовняного прядива, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., І, 1963, 321); Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном (Мирний, 1, 1949, 381); Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна (Тют., Вир, 1964, 352); * Образно. Вікна затулені чорним сукном темряви (Вас., І, 1959, 309); * У порівн. Брови мала [наймичка] чорні, широкі та густі, як з сукна (Вовчок, VI, 1956, 220); Ніч була темна. Небо чорніло, як чорне сукно, а по йому блищали зорі, ніби золоті краплі (Н.-Лев., III, 1956, 100).

Сіре сукно див. сірий; Солдатське сукно див. солдатський.

@ Класти (покласти) під сукно див. класти, покласти1;Тримати (держати) під сукном - залишати без уваги, не просувати далі. Написав я і третю п'єсу та вже держу її під сукном... (Збірник про Кроп., 1955, 369).

2. тільки мн., спец. Комплект куліс і завіс, потрібний для оформлення сцени.

У (в) сукнах - без декорацій, на фоні м'яких куліс і завіс. Спектакль іде в сукнах.