Тлумачний словник української мови
СТРОП, а, ч. 1. Канат, трос для підвішування гондоли до дирижабля, аеростата, для утримання людини або вантажу на парашуті. Як не пробував він регулювати парашутом, натягуючи стропи, та все ж зачепився за гілля (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 397); - Я дістав собі шмат парашутного стропа й ховав його од усіх (Ю. Янов., II, 1954, 79); // Міцний канат, трос взагалі. Укріплену особливими, дуже міцними стропами до забитого в центрі стовпа юрту не може зірвати з місця й найсильніший пісковий буран (Мас., Життя.., 1960, 76).
2. Найпростіший пристрій для підвішування вантажу до крючка підйомного крана. Канати, стропи, сита, корд з капрону служать набагато довше, ніж ці вироби з натуральних волокон (Рад. Укр., 2.II 1964, 2); Погойдуючись на стропах, величезний сніп пруткової сталі почав повільно опускатися (Роб. газ., 12.IX 1962, 2).