Тлумачний словник української мови
СОФІТ, у, ч., спец. 1. Частина декорації на сцені, що зображує стелю або небо. Основне призначення падуг - закривати від глядача верхню частину сцени (колосники, переходи, мостики, софіти) (Мист., 1, 1969, 38).
2. Освітлювальна арматура з декількома джерелами світла в одному рефлекторі. Ця кімната [лабораторія фізико-оптичного аналізу] обладнана проводами, софітами, фотоапаратами, прожекторами, рентгенівським апаратом (Знання.., 10, 1965, 15).
3. Видна знизу поверхня якої-небудь архітектурної деталі.