СКАРБОНА, и, ж. 1. церк. Скринька, в яку віруючі кидають гроші на потреби церкви. Два злодії в опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають (Рудан., Тв., 1956, 135); [Юда:] Я ж ні шага не мав. Се правда, я глядів у них скарбони,- бо я вважався більш «від сього світа», ніж тії чисті душі (Л. Укр., III, 1952, 138); // заст. Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін.

2. перен., рідко. Те саме, що скарб 3. - Руки, Докійко, руки - то все наше багатство, то наше добро, то наша скарбона! (Коб., II, 1956, 24).