САМОЗРЕЧЕННЯ, я, с. 1. Зречення, добровільна відмова від особистих благ в ім'я кого-, чого-небудь. З радістю, з повним самозреченням віддав він себе справі, цілком підкоривши свою волю залізній волі правителя (Гончар, Таврія.., 1957, 574); - Щасливі ви з Лідою,- позаздрив Андрій. - А я гадаю,- теоретизував хлопець за прикладом Дениса,- що кохання - це самозречення (Дмит., Наречена, 1959, 184).

2. Офіційний документ про відмову від своїх прав. Отаман нежданно для всіх порвав своє самозречення, бо краще мати хоча б готельну державність, аніж ніякої (Стельмах, II, 1962, 243).