САГАЙДАК, а, ч. 1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. З черепів убитих вони [скіфи] робили чаші для вина, а здерту шкіру вживали на виготовлення сагайдаків (Іст. СРСР, І, 1956, 15); До пояса [воїна] були прив'язані меч і дерев'яний сагайдак, оздоблений бронзовою бляхою (Наука.., 7, 1968, 32); Схопився [цар] з місця, взяв свій лук і сагайдак зо стрілами (Фр., IV, 1950, 141); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив попасти стрілою в чорну ворону (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 86).

2. рідко. Те саме, що лук. Летіла [дівчина], як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (Панч, Гомон. Україна, 1954, 29).

3. рідко. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо.- Я відв'язав від облавка і витяг із сагайдака дубельтівку (Досв., Вибр., 1959, 434).