РЕВНОЩІ, ів, мн. 1. Сумнів у вірності, коханні, підозра в зраді подружжя. Кость довго ворочався, не спав, раз по раз підіймав голову, дивився, що робить Настя.. Ревнощі їли його, як іржа (Вас., II, 1959, 180); - Уб'ю! - простогнав, оскаженілий від ревнощів та алкоголю, хлопець. - Руки короткі, - гнівно відповіла дівчина (Дмит., Наречена, 1959, 189).

2. Заздрість до успіхів іншої людини. Нікого з чабанів так далеко не пускають з отарами на територію полігона, як Горпищенка.. Так принаймні Корнієві здається. І його трохи аж ревнощі беруть на свого бригадира та на його дружбу з військовими (Гончар, Тронка, 1963, 57).