РАКЛО, а, ч., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Мирний, V, 1955, 251); - Дурненька... Я що - лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Грим., Незакінч. роман, 1962, 278).