ПІЧКУР 1, а, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка - струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 43); У ставах.. є чимало смітної риби - карася, пічкура, в'юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28).


ПІЧКУР2, а, ч. 1. розм. Той, хто любить лежати на печі. Радюк любив сусід таких, як сам: веселих і говорючих, і страх як не любив пічкурів і мовчунів! (Н.-Лев., І, 1956, 443); // Те саме, що ледар. Справжні мрійники, як і наш Кобзар, найроботящі люди. Вони не можуть терпіти розслабленої уяви сучасних пічкурів (Рад. Укр., 9.ІІІ 1964, 2).

2. діал. Опалювач, грубник. - Перш було чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і пічкурами, чорти і за смолою (Кв.-Осн., II, 1956, 243).