ПІНКА 1, и, ж. 1. Пестл. до піна. Стьобнуло його гіллям, підбігли до нього селяни - лежить на снігу, чистесенький, тихесенький, тільки в куточках вуст рожева пінка бульбашиться (Тют., Вир, 1964, 153).

2. Густа плівка на поверхні молока, вершків і т. ін., що утворюється після нагрівання. При подаванні у склянку з кавою кладуть пінку (Технол. пригот. їжі, 1957, 222); * Образно. Ах, спорт, музика, танці, дівчата - оцю пінку життя до свого знайомства з Каминецьким вважав Бронко за щось не сумісне з гідністю серйозної людини (Вільде, Сестри.., 1958, 494); // Пінистий шар сиропу, що з'являється під час приготування варення на його поверхні. - Щось хочете сказати? - Хочу, - відповіла мати, здіймаючи з країв мідного тазу рожеву, тремтливу від кипіння пінку (Шиян, Баланда, 1957, 181).

@ Знімати (зняти) пінку - брати собі щось найкраще, найвигідніше без затрати своєї праці.


ПІНКА2, и, ж., спец. Легкий вогнестійкий пористий мінерал, з якого виготовляють курильні трубки і деякі інші вироби, а також виріб з цього мінералу.