Тлумачний словник української мови
ПІДТЯЖКА, и, ж. 1. Дія за знач. підтягти, підтягати.
2. перев. мн. Пристосування для підтримування штанів; шлейки. Костюченко, умитий, причесаний, в білій сорочці, в яку хрестом врізалися підтяжки, перелистував книжку в цупкій оправі (Тют., Вир, 1964, 353); Підійшов [Василько] на край лежанки - в полотняних штаненятах з підтяжкою через плече, зупинився (Гончар, II, 1959, 141).