Тлумачний словник української мови
ПІДРЯДЧИК, а, ч. Особа або установа, що виконує яку-небудь роботу за підрядом (див. підряд1). - У мене є знайомий підрядчик на стеблівських фабриках (Н.-Лев., II, 1956, 84); Як прибули на місце, їх [заробітчан] приязно зустрів підрядчик, усміхнувся й інженер (Досв., Гюлле, 1961, 178).