ПРИЧЕПА1, и, ч. і ж., розм. 1. Надмірно прискіплива людина; людина, яка до всього чіпляється. - Це правдива причепа! - сказала Кайдашиха. - Бере моє добро, ще й мене лає (Н.-Лев., II, 1956, 355); - Тут не вистачає довідки з місця роботи, - зауважила секретарка. Була вона сухорлява, немолода й висока. Саме такі й бувають найбільшими причепами, подумала Ольга (Дор., Не повтори.., 1968, 69); - Ти, Вовк, причепа. З тобою хіба можна гратись? Ти любиш, щоб усе було по-твоєму... (Збан., Старший брат, 1952, 46).

2. жарт. Надокучлива людина (часто про дитину). - Лягай, сину. - Лягайте і ви.- Піду до вогника: подивлюся, хто там душу гріє. - І я з вами. - Не виспишся, причепо (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 70); // зневажл. Занадто настирлива, в'їдлива людина. - Та кидай оту книжку! Оце прилип до тієї книжки, неначе муха до меду.. - Оце причепилася причепа! Потривай, дочитаю листка! (Н.-Лев., VI, 1966, 376); [Служебка:] Який чистюк! Та відчепись, причепо! З темниці витягла, та ще якоїсь волі від мене хочеш (Л. Укр., II, 1951, 196); // зневажл. Людина, що набридає настирливими залицяннями. - А-а-а, осоружний... причепа! не дивись, кажу! не дивись! - Та давай [дівчина] його вінком по голові й по виду бити (Мирний, І, 1949, 166); До річки йшла тоді, коли він уже повертався звідти. Бо до всього - він ще й причепа. Зіна кілька разів ловила на собі Олегів погляд (Мушк., Серце.., 1962, 292).

Причіплюватися (причіплятися, причепитися) причепою див. причіплюватися.


ПРИЧЕПА2, и, ж. Морська риба з веретеноподібним тілом і присоском на голові, за допомогою якого вона прикріплюється, прилипає до інших риб або днища суден і пасивно переміщується на значні відстані.