Тлумачний словник української мови
ПРИСТРІТ, у, ч., етн. За марновірними уявленнями - хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом. [Софія:] Що тобі, серденько, таке? Може, пристріт? Я побіжу верну Варку, вона уміє шептать, її баба покійна навчила (К.-Карий, І, 1960, 300); - В селі баба Ковалиха пристріт одшіптувала... (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 447); За народними звичаями пристріт замовляють, а виливають переполох (Рад. літ-во, 2, 1957, 70).