ПОТАПЦІ, ів, мн. 1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994); - А я у молочко потапців нароблю! - Сказала Хівря тут (Бор., Тв., 1957, 135); - Потапці, щоб ви знали, це хліб з водою, та сіллю, та цибулиною всуміш, а сковородинка - смажений на сковороді ячмінь (Чаб., Шляхами.., 1961, 52).

2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки. На закуску подають також потапці - підсмажений хліб з помідорами, сиром, салом та ін. (Укр. страви, 1957, 62).