ПОРУЧІ, ів, мн. 1. військ., заст. У стародавній Русі - частина броні, що захищала руки від кисті до ліктя.

2. церк. Парчеві нарукавники - частина одягу священика під час відправи. Скинув [єпископ], хапаючись від нетерпіння, й блискучий саккос із золотими дзвінцями, зняв швиденько і омофор, пояс, поручі й підризник (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 299).