Тлумачний словник української мови
ПОПЛАВОК, вка, ч. 1. Те саме, що поплавець. Я страшенно люблю читати, - казав я, - .. слідкуючи за поплавком закинутої вудки (Ю. Янов., II, 1958, 70); В міру поїдання тваринами корму поплавок у годівниці опускається і відкриває при цьому кульовий клапан (Рад. Укр., 6.IV 1961, 1); * У порівн. Він стрибнув у воду.. і так шубовснув, що вода стовпом метнулася вгору, а коли впала, - хлопець уже крутився на її поверхні, як поплавок (Кол., Терен.., 1959, 93).
2. Те саме, що поплавище. Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Н.-Лев., II, 1956, 221).
3. Надутий повітрям прогумований мішок, який використовують як опору при швидкому наведенні мостів, лаштуванні поромів. Сапери наводять міст на поплавках (Ю. Янов., IV, 1959, 75).