ПОПЛАВЕЦЬ, вця, ч. 1. Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби. Вода шумить! .. вода гуля! .. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: - Ловіться, рибочки, великі і маленькі! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Коська мені кращу вудку віддав, от який він хороший товариш! Поплавці в нас однакові - червоні з одного боку, круглі (Збан., Мор. чайка, 1959, 33).

2. Прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води. На самім ставу виноградом оповита альтанка-поплавець горіла, як заквітчане панікадило (Головко, II, 1957, 237).

3. спец. Пристрій у гідрометричних і сигнальних приладах для визначення або регулювання рівня рідини. Постійний рівень пального в поплавцевій камері і жиклері [карбюратора] досягається за допомогою поплавця, і голчастого клапана (Зерн. комбайни, 1957, 174).