Тлумачний словник української мови
ПОНЧИК, а, ч., розм. Круглий, звичайно солодкий, пиріжок, смажений в олії, маслі і т. ін. Дослідну партію оригінальних автоматів для приготування пончиків надіслали [виробничники] в кафе та їдальні міста (Веч. Київ, 2.II 1967, 1).