Тлумачний словник української мови
ПОНОС, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (Заг. догляд за хворими, 1957, 121); Шлунок [при хронічному гастриті] працює ненормально: запори змінюються поносами (Наука.., 8, 1959, 27);* Образно. - У вас, пане професоре, починається, очевидно, поетичний понос, - висунув Славко голову в двері і зразу ж причинив (Кол., Терен.., 1959, 45).
2. Одноразовий приплід у деяких тварин. У свині два поноси в літо (Сл. Гр.); Досліджували тварин одного поносу, які розвивались у різних умовах (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 571).