Тлумачний словник української мови
ПЛОТАР, я, ч. Робітник, який збиває, зв'язує плоти, а також гонить їх при сплаві. Гурт плотарів готував.. сніданок, а серединою Волги, назустріч плотам, другий буксир вів три величезні баржі (Епік, Тв., 1958, 301); Плотар.. перекинув довгу лату з плоту на берег (Десняк, II, 1955, 331).