ПЛАСТИНА, и, ж. 1. Плоска з гладенькою поверхнею тонка смуга якого-небудь твердого матеріалу, речовини. Стріли виготовлені з невеликих крем'яних пластин (Вісник АН, 4, 1957, 53); В техніці поліетилен застосовується у вигляді плівок, пластин, деталей (Наука.., 2, 1963,4).

2. Розколота, розпиляна навпіл колода; обапіл. Розібрав [Тур] ветхий місток і покидав пластини в провалля (П. Куліш, Вибр., 1969, 104); Старі люди кажуть - не було ще пилок, як ті контори поставлені, пластини рубані, дубові, цвяшка не вженеш (Горд., Заробітчани, 1949, 31); Пластини дістаємо розпилюванням колод надвоє в повздовжньому напрямі. Вживаються пластини в будівництві (Стол.-буд. справа, 1957, 55).