ПИР, у, ч., заст. Бенкет, учта. На честь мужів новгородських, на славу синів Ярополка, Олега й Володимира, що сідали на столи кожен у землі своїй, князь Святослав велів зробити пир великий (Скл., Святослав, 1959, 457); * Образно. Сердешні діти... батька взято, Смерть несподівано прийшла... Пекельний Ірод справив свято, Пир людожерності та зла (Граб., І, 1959, 88); // перен., поет. Битва, війна, кровопролиття. Допировали Хоробрі русичі той пир, Сватів упоїли, А самі простяглися За землю Руськую (Шевч., II, 1963, 390).

Пир на весь мир - надзвичайно щедрий і багатолюдний бенкет. - Пир на ввесь мир! - відказала та [наймичка]. - Кума на сьогодні запрошено. Так щоб не стидно було його прийняти... (Мирний, IV, 1955, 58).