ПЕРЕТЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до перетяти. Гори й горби, перетяті глибокими долинами та балками, неначе грали в хрещика (Н.-Лев., IV, 1956, 170); Це був ще дуже кволий, з перетятою шрамом бровою, вже літній і, видно, бувалий воїн (Баш, На.. дорозі, 1967, 92); У цей час стало відомо, що шлях на Харків уже перетятий німецькими танками (Гончар, IV, 1960, 43); *У порівн. Мов ножем перетятий, урвався рик звіра, і він повалився трупом на землю (Фр., VI, 1951, 16); // перетято, безос. присудк. сл. Південний Буг перетято кам'яною греблею (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 60).

2. у знач. прикм. Який перетято. Хряснув у землі перетятий корінь (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 30); - Мамо, хто це зробив? - показував він на перетятий трос (Трубл., І, 1955, 103).