ПЕНЯ, і, ж. 1. Грошове стягнення за невиконання або прострочення взятих за домовленістю або встановлених законом зобов'язань.

2. заст. Штраф (у 1 знач.). Накладали [пани] велику пеню на того, хто пропускав у жнива дні (Н.-Лев., II, 1956, 261); [Кармелюк:] Бачте, справа така: я наклав на нього [пана Стася ] пеню і дав йому три дні строку, щоб її виплатив, а ні, то обіцяв сам навідатись до його в гості (Вас., III, 1960, 182); Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні: за побій поселянина той закон карав грошовою пенею (Ле, Наливайко, 1957, 62).

3. заст. Незадоволення або скарга. - На кого маєте пеню, скажіть: я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, - так сказав голова (Кв.-Осн., II, 1956, 396).

@ Зводити (звести, наводити, навести і т. ін.) пеню на кого - що - те саме, що Зводити (звести) наклеп (див. наклеп). - З щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замісто Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! (Гр., II, 1963, 355); Складати (скласти, зливати, злити і т. ін.) пеню на кого - перекладати, звалювати провину на кого-небудь. - Сама ходить по хатах, піддурює людей іти з собою, а на мене складає пеню (Н.-Лев., II, 1956, 338).

4. заст. Біда, горе. - Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання,постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (Котл., І, 1952, 72); Кахи! кахи! Се за гріхи мене пеня спіткала! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 134).