Тлумачний словник української мови
НОЧВИ, чов, мн. Довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін. Молодиці місили діжу та тісто на паляниці в здорових ночвах (Н.-Лев., III, 1956, 73); Кума Глафіра в дерев'яних ночвах купала свого одинадцятого сина (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183); Галька в ночвах оджимала сорочку (Головко, І, 1957, 160); Вся долівка і полиці [у сінях] заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею (Кучер, Трудна любов, 1960, 164).