НАШАТИР, ю, ч. 1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній. У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю N Н4СІ з гашеним вапном (Заг. хімія, 1955, 342).

2.Те саме, що Нашатирний спирт (див. нашатирний). Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (Кучер, Трудна любов, 1960, 366)