НАХАБНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. нахабний. Захлинаючись словами, вони [агенти] з нахабністю ярмаркового фокусника пропонували товари своєї фірми (Вільде, Сестри.., 1958, 120); Зухвальство й нахабність цього добродія були надмірні (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 91).

2. Нахабний вчинок, нахабна поведінка. - Шановний пане! Хто вам дав право поводитись так? Чи тямите ви, що се з вашого боку нахабність?.. (Коцюб., II, 1955, 420).