Тлумачний словник української мови
НАВОЛОЧКА, и, ж. Чохол з тканини, який надівають на подушку. Простирадла на постелях, наволочки не міняються по шість неділь (Н.-Лев., II, 1956, 394); Ольга Петрівна сама постелила свіжі простирадла, наділа на подушки чисті наволочки (М. Ол., Леся, 1960, 185).