Тлумачний словник української мови
МІШКОВИНА, и, ж. Груба, міцна тканина для мішків та упаковки чого-небудь. З короткого [лляного] волокна (куделі) виготовляють грубі тканини: мішковину, пакувальні матеріали тощо (Техн. культ., 1956, 8); Поклавши на стіл свій пакунок, Федір Іванович звернувся до жінки, щоб дала щось - може, клейонку стару чи хоч мішковину - щоб загорнути (Головко, II, 1957, 579); * Образно. Небо затяглося сірою мішковиною, крізь яку бризнули перші краплі (Ю. Янов.. II, 1954, 90).