МОЩІ, ей, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи - окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр., VIII, 1952, 138); Поприкладався [Павло] до всіх мощей [у лаврі], до всіх чудотворних ікон (Вишня, І, 1956, 7); * Образно. - Нічого не їсте, скоро з вас мощі будуть... (Коцюб., І, 1955, 329); * У порівн. Вихудла, як мощі (Барв., Опов.., 1902, 15).