МАРИ, мар, мн. Ноші для перенесення мерців. Латинці зараз ізробили Абияк мари із дрючків; На них Волсента положили І понесли до земляків (Котл., І, 1952, 230); Зробили [люди] мари з гілок і понесли дороге тіло додому (Гр., Без хліба, 1958, 176); На траурних марах в хмелю забуття Лежать невмирущі герої (Олесь, Вибр., 1958, 64); * У порівн. При березі гори в жалобі, снігами лямовані хмари всі чорні, мов покрив на гробі, під ними узгір'я, як мари... (Л. Укр., І, 1951, 308).

@ Бодай (щоб) на марах винесло (винесли) кого, лайл. - уживається як побажання комусь смерті. - Бодай уже на марах винесли або мене, або її, бо ми ніколи не помиримось! (Н.-Лев., II, 1956, 20).