Тлумачний словник української мови
МАНЖЕТ, а, ч. Те саме, що манжета. - Пора нам розстатися вже з пануванням, - подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Коцюб., II, 1955, 383); Рука ніби дитяча, але білий м'який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Ів., Таємниця, 1959, 140).