ЛОШАК, а, ч. Молодий кінь. [Марта:] Треба взяти нові віжки, а то старі потрухли: лошак норовистий та щоб не порвав іще (Вас., III, 1960, 103); Мати молилася святому Юрію Побідоносцеві, що топтав змія лошаком (Довж., Зач. Десна, 1957, 469); * У порівн. Вітер бив копитами землю, як степовий лошак (Коцюб., II, 1955, 362).