ЛИС, а, ч. 1. Хижий ссавець родини собачих з цінним рудим або сріблястим хутром і з довгим пухнастим хвостом. З курника прибігла жінка.. - Чоловіче, .. Задушив нам курку лис! (Фр., XIII, 1954, 267); Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, які вже подекуди пообвалювалися.. - Не водяться вже лиси. Змандрували, - сумно пояснив Тимко (Тют., Вир, 1964, 228); * У порівн. У вічі - як лис, а поза очі - як біс (Укр.. присл.., 1955, 154); // Самець лисиці. На галявину вискочили, граючись, лис з лисицею (Донч., II, 1956, 7); // Хутро цієї тварини. Мені шиють шубу на сибірському лисі з місцевого сукна (Рибак, Помилка.., 1940, 74).

^Полярний лис - те саме, що песець. Це був полярний лис. Його ще звуть песцем (Трубл., Вовки.., 1949, 23).

^Лисом витися коло кого - шукаючи прихильності, упадати біля кого-небудь. Червоний [піп] ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Март., Тв., 1954, 205); Лисом підшитий - хитрий, як лис. Лисом підшитий, псом підбитий (Номис, 1864, № 3050).

2. перен. Про хитру, лукаву людину. Завідуючий був старий лис, з медом на вустах, якого, проте, радили мені стерегтися (Вас., Незібр. тв., 1941, 185); В серці її все аж кипіло від гніву. В таку мить цей старий лис.. тікає від роботи! (Собко, Срібний корабель, 1961, 202).