Тлумачний словник української мови
ЛАНЬ, і, ж. Тварина родини оленів, струнка і дуже прудка. Як гордо мчали ми через рови й каміння.., Як пробивалися між плетивом гіллястим За ланню бистрою, за кабаном ікластим! (Рильський, II, 1956, 15); // перен. Про струнку, тендітну жінку. - Не хвилюйся, моя трепетна лань,- лагідно озвався [батько] (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 145); * У порівн. Неначе сполохана лань гірська, побігла Назірахон (Ле, Міжгір'я, 1953. 238).