ЛАНТУХ, а, ч. 1. Великий мішок з грубої тканини. Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п'ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (Н.-Лев., III, 1956, 171); Не міг [Митрофан Огієнко] відірвати очей від величезних, пошитих із нових ряден лантухів, що, мов кабани годовані, лежали впоперек на санчатах (Гончар, II, 1959, 152); Коли треба було сіяти, він [мішок] - сішник. Коли до млина жито везти, він - лантух. Коли після обіду спати хочеться, його можна було або під грушею розіслати, або вкритися ним (Вишня, І, 1956, 14); * У порівн. На верхній лавці, важко повертаючись на бік, як лантух, крекче й сопе лісоруб Гутман (Кол., На фронті.., 1959, 31); Не пам'ятаючи себе, лантухом впала вона а горища (Речм.. Весн. грози, 1961. 10).

2. чого. Міра, що дорівнює вмісту такого мішка. В Росію з Голландії було надіслано кілька лантухів картоплі з тим, щоб посадити і вирощувати нову культуру в різних районах країни (Хлібороб Укр., 5, 1965, 10); - Кожен віз гною - зайвий лантух, а то і два зерна (Рябокляч, Жайворонки, 1957, 69); // перен. Про велику кількість чого-небудь. Дає поради [обиватель], Носить лантухи настанов, Підмічає серйозні вади У діяльності установ (Сим., Земне тяжіння, 1964, 54).

3. перен. Неповоротка, неспритна людина. Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (Загреб., Спека, 1961, 218); // без додатка, з чим. Уживається як лайливе слово. [Катерина:] Що він собі думає, лантух з половою, що це йому старий режим?! (Корн., І. 1955, 306).

@ В п'ять лантухів не ввібрати чого - про надмірний прояв чого-небудь. Як балакати - так його і в п'ять лантухів не вбереш, а як до діла - то його в торбинку усього зложити можна (Укр.. присл.., 1955, 182); Лантух з кістками (маслаками) - про дуже схудлу людину. Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Перв., Материн.. хліб, 1960, 59); Лантух солі з'їсти з ким - те саме, що Пуд солі з'їсти (див. сіль). Я з-під Знам'янки родом, з-під Куцівських лісів - із тамтешнім народом лантух солі я ззів [з'їв] (Голов., Поезії. 1955, 16); Як з лантуха сипнути (посипатися) - те саме, що Як (мов, немов і т. ін.) з мішка сипнути (посипатися) див. мішок. Усі засміялись; як в лантуха, сипнули веселі дотепи й жарти (Донч., І, 1956, 52).