КІССЯ, я, с. Держак коси (див. коса2). На легенькому його [діда Євмена] кіссі біліли новісінькі грабки й вилискувала на бритву виклепана й вигострена коса (Вишня, І, 1956, 315); Семен збив свою косу з дерев'яного кісся і.. почав легенько стукати по ній мантачкою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 343).