КІСКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до коса1. Тоненький голос співав про милу, про муки серця, ..тонкі дівочі кіски (Коцюб., II, 1955, 148); Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (Коп., Вибр., 1953, 173).


КІСКА2, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коса2.

2. діал. Ніж із куска коси (див. коса2). Пороблю було кіскою млинові колеса й шестерні, зовсім як у млині (Н.-Лев., І, 1956, 56).