КІЗЯК, рідко КИЗЯК, у, ч. 1. Кал, послід тварин. Як умер старий [пан], та пішли шукати, аж там замість грошей одному кутку цегла, у другому - череп'я, а в третьому - кінські кізяки (Мирний, IV, 1955, 26); Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк, а може, й сам ведмідь (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 65).

2. перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві.- Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом... (Мирний, II, 1954, 263); Нехай Маруся прийде, то й витопить.. кізяком (Григ., Вибр., 1959, 29); Ввійшла Кумиш з чувалом кизяків, розгребла попіл у вогнищі і хотіла вже опустити за собою запону (Тулуб, В степу.., 1964, 16).