КІВШ, ківша і ковша, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). Марченко.. поприліплював свічки до ківшів (Н.-Лев., IV, 1956, 99); - Хочеш, почну частувати Медом з нового ківша? (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 68); * У порівн. Зачерпнув [Єгор] великою долонею, мов ковшем, чистої води й хлюпнув нею на Зіньку (Шиян, Баланда, 1957, 78).

@ Випити (сьорбнути і т. ін.) [свій, повний] ківш лиха; Знати (зазнати, скуштувати і т. ін.), почому (почім) ківш лиха див. лихо.

2. спец. Велика металева посудина в різних механізмах для зачерпування, розливання тощо. З допомогою ковша, установленого на автонавантажувачі, вантажать, перевалюють і транспортують сипкі матеріали (Наука.., 10, 1956, 7); А він - про свій Катеринослав, і як пахне чавун, коли ллється в ківш (Юхвід, Оля, 1959, 204); Ківш екскаватора.

3. спец. Те саме, що кіш1 5. В сінях млин: теліпається ківш, крутиться колесо й шестерня, але борошно сиплеться з-під каміння в довгу шовкову торбу (Н.-Лев.,. II, 1956, 411); Зерно засипається в ківш.., звідки воно надходить у подрібнювальну камеру (Наука.., 3.V 1956, 21).